ІЗРАЇЛЬ. Єрусалим: на святій горі Сіон

Як і щороку, тими днями в Єрусалимі було повно паломників —  з усієї Іудеї та інших областей, де мешкали розсіяні ізраїльтяни:

Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фрігії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби… Дії Апостолів,  2

Та цього разу сталося щось неймовірне. У горниці разом з апостолами Христа та Його матір’ю Марією були зібрані разом і інші учні, всього приблизно 120 чоловік. Раптом здійнявся сильний шум та вітер:

…ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Дії Апостолів,  2

Що ж то були за мови? Вище я перелічив, скільки різних пришельців було того дня в Єрусалимі. Так от, кожен з них почув знайому йому мову того краю, звідки він прибув! Це було надзвичайно, адже усі зібрані в горниці учні Ісуса були родом з Галілеї і не могли знати стільки різних мов та говірок. Так в день П’ятидесятниці Бог винокав обітницю, дану в Старому Заповіті:

І буде потому, виллю Я Духа Свого на кожне тіло, і пророкуватимуть ваші сини й ваші дочки, а вашим старим будуть снитися сни, юнаки ваші бачити будуть видіння. І також на рабів та невільниць за тих днів виллю Духа Свого. І дам Я ознаки на небі й землі, кров та огонь, та стовпи диму. Заміниться сонце на темність, а місяць на кров перед приходом Господнього дня, великого та страшного! І станеться, кожен, хто кликати буде Господнє Ім’я, той спасеться, бо на Сіонській горі та в Єрусалимі буде спасіння, як Господь говорив, та для тих позосталих, що Господь їх покличе. Йоїл, 3

І Дух Святий зійшов на цілий натовп і наділив Небесними силами. Учні Христа почали творити багато чудес: зцілювати хворих, воскрешати мертвих, виганяти бісів та пророкувати. Церква народилася та стала стрімко зростати.

Болгарія: Заповіт ченця

Св. Йоан Рилски. Стенопис от XIV в. в църквата на Земенския манастир.
Незадовго до смерті Іван Рильський написав для учнів свій «Заповіт», у якому він закликав берегти святу віру та ухилятися від хибних та лукавих вчень. Утримуйтеся старанно від мирських захоплень і завжди пам’ятайте, навіщо ви прийшли зі світу, і чому ви зневажили все мирське.
Іван нагадав, що любов до грошей є корінь всього зла та  ідолопоклонство. Тому що для відлюдника багатство полягає не в золоті й сріблі, але в повних злиднях, у відмови від свавілля, і у глибокому смиренні. Іван підкреслює, що це запоівді не його, а  Христа, який казав своїм учням, а через них усім, хто відрікся від світу:
Не беріть ані золота, ані срібла, ані мідяків до своїх поясів, ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні сандаль, ані палиці. Бо вартий робітник своєї поживи.

Іван запевнив, що Бог ніколи не полишить нас у скруті й на самоті, але дасть усе необхідне для життя. Але диявол, прагнучи погубити нашу душу, буде всіляко спокушати нас.

Бо на самому початку, коли я прибув у цю пустелю, хитрий супротивник намагався спокусити мене, благочестивий цар послав мені багато золота. Заради Бога я відмовився його бачити, тому що я зрозумів, що це підступність сатани. Я не брав, але повернув його для тих, хто послав його, тому що я подумав: «Якби я хотів мати золото і срібло, речі, тощо, то чому я прийшов у цю страшну й непролазну пустелю, де я не знайшов людей, але лише диких тварин? Так я врятував себе від підступів хитрого спокусника…
Іван закликає учнів до єдності, до любові між ними та застерігає від спроби підвищится над іншими.

Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім! Євангеліє від Марка, 9

Іван, що в монашому житті здобув освіту та читав грецькою твори святих отців, переповідає вчителя Єфрема Сирійського (IVст):

якщо всі ви починаєте  бажати влади та головувати, і всі хочете бути головними, і всі  — наставниками, а також законодавцями та вчителями, і між вами зростає суперництво, сварки, суперечки, ревнощі, наклепи, зверхність, заздрість та інші пристрасті, то знайте, що Христос не є серед вас, бо Христос не вчитель розбрату і розбіжності, але миру і єдності.

Таких, хто сіє розбрат, чвари та спокуси, подвижник наказує виганяти зі своєї спільноти, щоб вони не завдали ще більшої шкоди усім.

Наостанок Іван радить ченцям більше вивчати твори святих отців та дотримуватися встановлених у Церкві правил, а також сприяти новонаверненим у зростанні віри та допомогти їм звільнитися від язичницьких обрядів, непристойних та лихих звичаїв, яки вони тримаються навіть після прийняття святої віри. Бо вони роблять це через незнання, тож треба до них це донести. Повністю прочитати «Заповіт Івана Рильського» можна тут (болгарською мовою)