Болгарія: Несебр

За нашої ери місто згадується у оповіді про Пенелопу, доньку македонського (фракійського) царя Лікінія. Ще у дитинстві вона дізналася про вчення Христа від свого вчителя Апеліана, а коли виросла, то прийняла хрещення від Тимофія — учня апостола Павла. Відтоді її стали називати  Іриною. Мати Ірини з радістю прийняла Благу Звістку від своєї доньки, але батько почав вимагати поклоніння язичницьким богам. Ірина відмовилася, чим дуже розлютила Лікінія, та  зрештою навернувся й він, і ще три тисячі його підлеглих. Ірина ж почала проповідувати Євангеліє й іншими містами Фракії, побувала вона й у Месемврії. Від її проповіді навернулося приблизно десять тисяч людей, Господь через Ірину уздоровлював  недужих та творив чудеса, а її не раз визволяв від переслідувань.

ІЗРАЇЛЬ. Єрусалим: від гробу Господнього до капелли Вознесіння

Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб. І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому. Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг. І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва. А Ангол озвався й промовив жінкам: Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп’ятого це ви шукаєте. Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він. Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив! Євангеліє від Матвія, 28

Так почалася нова епоха, коли Життя перемогло смерть, коли любов Божа здійснила спасіння людям, коли Син Божий воскрес! Він став Пасхою нашою, визволенням від гріха та вічної загибелі. І кожен, хто повірить в Ісуса, не загине, але матиме життя вічне.

ІЗРАЇЛЬ. Єрусалим: Долороса — шлях на Голгофу

І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом! А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним. А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми! Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували… Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір’ям: Покрийте нас! Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому? Євангеліє від Луки, 23

Щодня сотні паломників проходять цією вулицею, повторюючи скорботний шлях Спасителя на Голгофу. Так само, як і два тисячоліття тому, Долороса велелюдна, тут вирує торгівля та стоїть гомін. Але в кінці шляху, на Голгофі, де тепер стоїть Храм гробу Господнього, ми ніби залишаємося на самоті з невідворотністю смертельної муки, якої зазнав Ісус в останні години до смерті на хресті.

ІЗРАЇЛЬ. Єрусалим: Церква Всіх Націй

Перші ж кадри стрічки переносять нас у Гефсиманський сад:

 

…Ісус вийшов із учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та учні Його. Але й Юда, що видав Його, знав те місце, бо там часто збирались Ісус й Його учні. Отож Юда, узявши відділ війська та службу від первосвящеників і фарисеїв, приходить туди із смолоскипами, та з ліхтарями, та з зброєю. А Ісус, усе відавши, що з Ним статися має, виходить та й каже до них: Кого ви шукаєте? Йому відповіли: Ісуса Назарянина. Він говорить до них: Це Я… А стояв із ними й Юда, що видав Його. І як тільки сказав їм: Це Я, вони подалися назад, та й на землю попадали… І Він знов запитав їх: Кого ви шукаєте? Вони ж відказали: Ісуса Назарянина. Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я… Отож, як Мене ви шукаєте, то дайте оцим відійти, щоб збулося те слово, що Він був сказав: Я не втратив нікого із тих, кого дав Ти Мені. Тоді Симон Петро, меча мавши, його вихопив, і рубонув раба первосвященика, і відтяв праве вухо йому. А рабу на ім’я було Малх. Та промовив Ісус до Петра: Всунь у піхви меча! Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені? Відділ же війська та тисяцький і служба юдейська схопили Ісуса, і зв’язали Його, і повели Його… Євангеліє від Івана, 18

А на початку 20 століття, після закінчення Першої Світової війни 12 держав пожертували кошти на спорудження церкви Всіх Націй. Будівництво закінчилося 1924 року. Базиліка, що належить Ордену Францисканців, розташована поруч з Гефсиманським садом. Перед її вівтарем знаходиться камінь, що на ньому, за переказами, молився Ісус у ніч, коли його зрадив Юда. Тому у цьому храмі завжди напівтемно, адже ті давні події відбувалися вночі. На стелі можна розгледіти зображеня гербів Великобританії, Франції, Італії, Німеччини, Іспанії, Бельгії, США, Канади, Мексики, Бразилії, Аргентини та Чилі.

ІЗРАЇЛЬ. Єрусалим: Гефсиманський Сад

А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу. А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився, благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!… І Ангол із неба з’явився до Нього, і додавав Йому сили. А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю… Євангеліє від Луки, 22

Саме тут, в Гефсиманському саду, серед оливних дерев, кілька з яких збереглися  до нашого часу, Ісуса  схопили храмові сторожі та повели до першосвященника. Тут він пережив зраду та востаннє перед розп’яттям був разом зі своїми учнями.