ІЗРАЇЛЬ. Єрихон: найдавніше місто світу?

Його стіни вважалися непоборними, та Бог звелів ізраїльтянам обходити маршем навколо мурів сім днів. А на сьомий день — ще й сім разів. Тоді сталося диво:

І закричав народ, і засурмили в сурми. І сталося, як народ почув голос сурми, і закричав народ гучним криком, то впав мур на своєму місці, а народ увійшов до міста, кожен перед себе. І здобули вони те місто. Книга Ісуса Навина, розділ 6

Це сталося 3500 років тому. А на початку ХХ століття археологи розкопали руїни стародавнього міста, знайшли навіть залишки зруйнованого муру, а також з’ясували, що місто це — найдавніше з усіх, відомих науці. Воно існувало ще у 3-4 тисячоліттях до Р.Х.

Тепер перенесемося в євангельські часи.
Коли ж Ісус хрестився в Йордані, то повів його Дух у пустелю, для спокуси від диявола:

І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів. І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами! А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих. Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму, та й каже Йому: Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бож написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги. Ісус відказав йому: Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого! Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу, та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся! Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому! Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому. Євангеліє від Матвія, розділ 4

За переказами, гора, що згадується в Євангеліях — Гора Спокус — це гора Каранталь неподалік Єрихона. На горі споруджено православний монастир. З неї дійсно відкривається чудовий краєвид.

Піднімаючись на цю гору під палючим солнцем, я втратив стільки вологи, що потім довго не міг вгамувати спрагу. На горі, на допомогу паломинкам, грецькі монахи завбачливо охолоджують воду та надають її усім, хто прагне. Але як тяжко було Ісусу, коли він ходив по пустелі та постився 40 днів?

Апостол Андрій — засновник Києва?

Але є історія, пов’язана з апостолом Андрієм (Первозванним) — от він і є засновником, на мою думку, хоча в його час міста ще не було — він говорить лише про гори і про місто у майбутньому. А це 1-е століття н.е. На відміну від казки про трьох братів і сестру, Андрій — реальна історична особа. І його подорож залишила помітні сліди по всьому його шляху — і в Криму, і вверх по Дніпру, на місці, де тепер Київ, а також на північ — де Новгород і …відомий стародавній монастир.

Звичайно, є різні історичні дані про подорожі апостола Андрія, але абсолютно виключати його перебування в Криму, Україні та півночі Росії ніяк не можна. Він посіяв в цих землях Слово і воно проросло! Звичайно, якщо Ви вірите в самозародження життя на землі, то для Вас це не аргумент, але для всіх інших зрозуміло, що якщо десь щось виросло, то хтось це посіяв Якщо виникали церкви — а це не архітектура, а люди, які повірили в Ісуса Христа і лише потім побудували храми — то хтось їх навернув. Літописи кажуть, що цей «хтось» — апостол Андрій, брат Симона (Петра).

Існує версія, що розповідь про трьох братів — це продукт трансформації символічного послання апостола Андрія, проголошеного біля пагорбів, на яких пізніше і виникло моє місто.

У Андрія був свій стиль, почерк. До того, як Ісус покликав його, Андрій був учнем Івана Хрестителя. 
А Іван Хреститель, як відомо, прийшов в Дусі та силі Іллі. Що було характерно для Іллі? Він був старозаповітним пророком, у нього був посох і плащ, який він потім залишив своєму учню Єлисею.Частина його служіння була пов’язана з горою Сінай, де Мойсей розмовляв з Богом і отримав заповіді закону. Це та гора, де була присутність Бога, де був палаючий кущ. Ця гора диміла і тремтіла, від неї також виходив грім. 
Тепер розберемо кілька елементів детально. 
1. ПосохТвоє жезло і твій посох, вони мене втішать Пс. 22:4.
Посох був у Іллі та у Івана Хрестителя. Посох також був у Андрія Первозванного. 
(нижче я наведу згадки з літописів та переказів про палиці Андрія) 

Про жезл та посох апостола Андрія. 

В оповіданні ченця Epiphany (кінець 8 — початок 9 століття)«… не раз згадується про» залізний жезл із зображенням животворного хреста, на який апостол завжди спирався. «Неподалік від Нікеї у Віфінії» блаженний ап. Андрій, скинув мерзенну статую Артеміди, поставив там життєдайне зображення рятівного Хреста. «Далі на схід, в Пафлагонії» він обрав місце молитви, зручне для спорудження жертовника, і освятив його, встановивши знамення життєдайного хреста. »


Слід розуміти, що Єпіфаній намагався обгрунтувати ікони та хрести як предмети поклоніння, оскільки в його час суперечки про допустимість цього були в розпалі.
Я думаю, що апостол Андрій не міг ходити з хрестом і ставити хрести — в 1-му столітті на хрестах розпинали, на хресті був розп’ятий сам Господь Ісус Христос, а також багато хто з перших його учнів. Та й чужа була для віри іудеїв сама ідея обожнювання предметів. Інша справа — жезл і посох. Пастирі овець ходили з посохами, Мойсей мав посох, через який Бог проявляв свою силу. Пророки також мали посохи, оскільки багато ходили. Царі ж мали жезл, що означав їх владу. 
І якщо ще в 9-му столітті тривали суперечки про хрести та ікони, то в 1-му про них і згадки не було:) 
По суті жезл чи посох — це одне й те ж саме. Але є у російській мові (причому навіть у старослов’янської версії) ще одне слово, що означає те ж саме, що й жезл або посох. Це слово: 

К И Й ! ! !

звісно, сьогодні воно асоціюється швидше з грою в більярд, ніж з пастухом або царем:) 
Але раніше, задовго до появи більярду: 

КИЙ м. стар. южн. зап. палка, ТРОСТЬ, ПОСОХ, ЖЕЗЛ; костыль, комлястая палка, дубина, палица; сев. сиб. долбня, толкач… Биллиардный кий, толкач,… (Толковый словарь Даля)

українською

1) палиця, палиця; (посох) устар. кий 
2) (для гри на більярді) кий 

Тепер ще раз прочитаємо літопис: 

«Зранку встав,» він вказав учням своїм на гори, що поблизу лежать, пророкує, що має бути тут град великй і церков багато, піднімається на гори, благословляє їх та ставить хрест, а потім продовжує свій шлях до Новгорода ….

Про хрести я писав вище, це неможливо. Що ж насправді міг поставити (встановити) апостол Андрій? 
Він поставив свій посох, свою палицю, свій КИЙ. І на горі, де це сталося, пізніше побудували укріплення, а згодом — місто КИЇВ! 

Отже, Кий — це не старший брат з трьох, а кий (посох, жезл) Андрія, з яким він ходив як пророк Ілля. І який він ставив символічно там, де засновував і проголошував щось значуще. У даному випадку — духовно заснував місто Київ, як місто християн, місто, де засяяла Божа благодать і місто, де виникло безліч церков.

Що ж означають Щек і Хорив? 
З Хоривом простіше. Хорив — вона ж Синай — гора Божа, на якій Бог з палаючого куща, розмовляв з Мойсеєм, на якій Він дав десять заповідей, тому ця гора також символізує Божий Закон. Апостол Андрій, брат Петра, перед тим, як його покликав Ісус, був учнем Івана Хрестителя, а той прийшов в духу й силі Іллі. Ілля ж пізнавав Господа також на Хориві, де Він відкрився йому в тихому віянні: 

А Він відказав: Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем. Аж ось переходитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцний, що зриває гори та скелі ламає. Та не в вітрі Господь. А по вітрі трус землі, та не в трусі Господь. А по трусі огонь, і не в огні Господь. А по огні тихий лагідний голос. 1 Царів, 19
На Близькому Сході, звідки й прийшов Андрій, пастирі з самого дитинства ходять з посохами. Також —  пророки й взагалі всі мандрівники. Посох був ще й символом влади (і скіпетр має свій початок від посоха). 

Нещодавно перечитував відому книгу про Стародавній Київ, видану в 1983 році. Автор — професор П.П. Толочко (нині академік), за радянських часів вважався фахівцем з історії Києва. Головна її цінність — багато картинок Також наведені дослідження попередників.Скільки їх було? Та сотня набереться. Кожен, кому не лінь, починаючи з Нестора, і на заході, і на сході, висунув свою, оригінальну гіпотезу про заснування Києва. Але суто історії у них дуже мало. Половина намагалася мусолити імена трьох братів, вгадуючи, з якої вони мови-народу, інша половина тупо виводила засновників зі свого етносу (гуни, готи, вікінги, сармати і т.д.) Загадка залишається. Більш-менш встановлений факт полягає в тому, що Київ засновано не раніше 1-го століття н.е. і не пізніше 5-го. У 80-х роках відзначали 1500-річчя, книга до тієї дати і була приурочена. 

Але ще Нестор спирався лише на дві історії: про апостола Андрія та про трьох братів.

Отже, Хорив — не брат Кия і взагалі не людина, а назва гори (вона ж Синай або Мойсеєва гора). 
Ця гора Хорив знаходиться, як вважають з 4-го століття, на Синайському півострові, у Єгипті. Недалеко від її підніжжя розташований можливо найдавніший християнський монастир — Св.Катерини. У ньому, між іншим, зберігаються унікальні манускрипти з біблійними текстами. Прочани вночі сходять на цю гору, щоб зустріти світанок на вершині. Якщо небо на світанку ясне, що буває не часто, то паломники очікують побачити приблизно те ж, що бачив Мойсей, коли Бог пообіцяв йому показати здалеку Обітовану Землю (Ізраїль), у яку той не увійде. 
Щоправда, побачити це не просто ще з однієї причини — це можливо не та гора. Наприклад, Павло пише, що гора Синай знаходиться в Аравії. А деякі дослідники вважають, що вона в Йорданії.

Та головне в історії з горою — Божа присутність або Шехіна (євр. «перебування»). 
Присутність у вигляді палаючого куща, у вигляді стовпа вогняного та хмарного, у вигляді ангела, якого Мойсей навіть бачив одного разу зі спини! Шехіна на Хориві знайома і Іллі … 

Ще, виявляється, є версія, схожа на ту, до якої схиляюся я, але Щека в ній інтерпретовано як змія: 

І сьогодні більшість істориків відмовляються визнавати Кия, Щека та Хорива засновниками Києва. 
Пам’ятаючи про те, що Київ творився за образом та подобою Єрусалима, вчені вказують на біблійне походження низки київських назв, зокрема, гори Хоривиця. 
Згадайте: «Мойсей пас отару у Йофора, тестя свого, священика Мадіамського. 
Одного разу повів він цю отару за пустелю, і прийшов до Божої гори, Хориву » (книга «Вихід») 
Господь явив себе Мойсею та й промовив: 
«Я буду з тобою, це тобі знак, що Я послав тебе: коли ти виведеш народ (Мій) з Єгипту, то ви будете служити Богові на оцій горі». 
Мойсей, бажаючи упевнитися, що перед ним дійсно Бог, попросив показати диво. 
І сказав йому Господь: «Що то в руці у тебе?» 
Він відповідав: Жезл. 
Господь сказав: Кинь його на землю — і він перетворився на змія. 

Одне зі значень імені Кий — жезл, посох. 
Щек — старослов’янською — змій, дракон. 
Іншими словами і Хорив (г.Хорив), і Щек (змій), і Кий (жезл), говорять на користь такого тлумачення легенди про трьох братів. 

Творіння Києва, як другого Єрусалима, точніше за його біблійним образом, можливо й стало приводом до називання однієї з київських гір Хоривом, а іншої Щеком (на згадку про перетворення жезла у змія). 
Сама назва Київ, могла сприйматися як знак, підказка, вказівка згори. 
Жезл, посох — символ, знак. 
З часом, гора Хорив перетворилася на Хоривиця, Щек на Щекавицю, а річка Либідь дала ім’я сестри трьох засновників міста. 

Загалом, ідея та ж сама, різниця лише в інтерпретації Щека. 

Шехіна — Божа присутність (на Хориві) — ось, на мою думку, можливе значення імені Щек. 
Якщо Щек — ім’я князя, то на питання про приналежність його гори відповідали б: Щекіна гора. 
А Щекіна дуже співзвучне зі словом Шехіна. 

Жезл (кий), гора (Хорив) і Бог (присутність). 

А Либідь не викликає багато питань — це назва річки, вона і нині є, але стала такою малою, що частково схована в тунелі, а частково проходить по поверхні (в районі залізничного вокзалу) у вигляді невеликого струмка. 
Річка відповідно жіночого роду, тому й увійшла в легенду як ім’я сестри. 

Таким чином пророцтво апостола Андрія про майбутнє велике місто трансформувалося в легенду про Кия, Щека і Хорива, яка зберегла саму суть його послання. 
Що ж це за послання? Про нього говориться в літописі:

Дніпро ж в Понтійське море тече трьома гирлами, а море це звуть Руське, по ньому ж учив святий апостол Андрій, брат Петра, як то кажуть. Андрій, навчаючи в Синопі, прийшов у Корсунь [кримський Херсонес] і, побачивши, що поблизу оного гирло Дніпра, захотів йти в Рим, і прийшовши в гирло Дніпровське, звідти пішов по Дніпру вгору та з нагоди став під горами на березі. Вранці вставши, мовив учням своїм:
«Чи бачите ці гори, тож знайте, що на горах цих засяє благодать Божа, тут місто велике буде і багато церков постане.»
Зійшовши на гори ці, блігословив їх, помолився Богу зі сльозами. Ці гори суть де потім збудовано Київ. Звідти Андрій йшов до самого Рима.

Пророцтво апостола здійснилося точно: вже 1500 років стоїть місто Київ, у ньому явлено Божу благодать та постало багато церков!

ІЗРАЇЛЬ. Йордан: хресна річка

Тут таки відбуваються і євангельські події: Іван Хреститель проповідує покаяння та хрестить у водах Йордану.
Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього. Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене? А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив він Його. І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав! Євангеліє від Матвія, 3 розділ
Так вперше Ісус був об’явлений Христом перед ізраїльським народом.

ІЗРАЇЛЬ. Молочний грот: втеча до Єгипту

В наш час така подорож нікого б не здивувала: з Ізраїлю до Єгипту поїхати на відпочинок простіше, ніж з Києва в Крим. Але два тисячоліття тому Єгипет не був всесвітнім курортом. Могутня країна фараонів та рабів була не надто гостинною до чужинців. Ізраїльський народ знав про це з власної історії — 430 років вони були рабами в Єгипті. Тож, щоб іудейській родині наважитися на таку подорож, для цього їм потрібно було мати дуже вагомі підствави. Що змусило їх залишити домівку та мандрувати через пустелю, якою колись ізраїльтяни ходили 40 років перш, ніж потрапили в Обіцяну Богом землю? Про це дізнаємося з Євангелія від Матвія:

Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому. І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з’явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський. Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з’явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому. Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну. А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі. Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з’явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити. І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту. І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: Із Єгипту покликав Я Сина Свого. Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав. Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи: Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх… Коли ж Ірод умер, ось Ангол Господній з’явився в Єгипті вві сні Йосипові, та й промовив: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини. І він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у землю Ізраїлеву. Та прочувши, що царює в Юдеї Архелай, замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди він. А вві сні остережений, відійшов до країв галілейських. А прибувши, оселився у місті, на ім’я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий.

Отже, втеча до Єгипту була вимушеною, з метою зберегти життя Ісуса. Та якщо порівняти тексти Матвія й Луки, виникає питання: з якого міста вирушали в дорогу Йосип і Марія? З Віфлеєма чи з Назарета? Адже, згідно з Євангелієм від Луки, невдовзі після народження Ісуса у Віфлеємі, Свята родина повернулая до Назарета — міста, з я кого вони прийшли у Віфлеєм лише на перепис:

А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.

Тож, якщо подорож до Єгипту почалася з Назарета, то зупинка у Віфлеємі, де Ірод наказав знищити немовлят до двох років, виглядає недоречною. Докладніше про це — у наступних дописах.

ІЗРАЇЛЬ. Віфлеєм: місто Давидове

А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних.
Тому Він їх видасть до часу, аж поки ота не породить, що має родити, а останок братів Його вернеться до Ізраїлевих синів.
І стане, і буде Він пасти Господньою силою, величністю Ймення Господа Бога Свого. І осядуть вони, бо Він стане великий тепер аж до кінців землі! Книга пророка Міхея, розділ 5
Це пророцтво й здійснилося у Віфлеємі 2000 років тому:
І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній. І всі йшли записатися, кожен у місто своє. Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна. І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.
І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них…
А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою.
Аж ось Ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим… Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме. І ось раптом з’явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!
І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь. І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала. А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено. І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили… А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм. Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано. Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був Ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався. Євангеліє від Луки, 2 розділ

336 року за вказівкою римського імператора Костянтина на місці народження Ісуса споруджено Храм Різдва Христового. 529 року храм згорів під час повстання самаритян, згодом був відбудований при імеператорі Юстініані і пізніше ще не раз постраждав від землетрусів та пожеж.

ІЗРАЇЛЬ. Ейн Карем: Марія та Єлисавета

За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім’я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім’я їй Єлисавета. І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні. А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були. І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом, за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити. Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору. І з’явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника. І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав. А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван. І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться. Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п’янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері. І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога. І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа. І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку… А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину.  І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого! А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі. Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий… І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого. А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п’ять місяців, кажучи: Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми! Євангеліє від Луки, розділ 1, 5-25
Ця дивовижна історія нагадала мені іншу — коли Бог пообіцяв сина бездітному Авраму. Обітниця виповнилася, коли Авраму вже було 100 років! Отже, Єлизавета була вагітна, коли до неї завітала Марія, яка теж чекала дитину.
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине. І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету. Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим, і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!  І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй! Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа! А Марія промовила: Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,  бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!  Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим! Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,  як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки! І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.
Євангеліє від Луки, розділ 1, 39-56

Іван Хреститель отримав від Бога дуже відповідальне служіння: приготувати шлях Господу, адже на час народження Спасителя іудеї були зневірені та обтяжені поневоленням. Вони шукали визволення від земної неволі, але Бог бажав приготувати їхні серця до звільнення від гріха.